Цей рецепт лимонного печива з маком результат тривалого обмірковування та виношування в голові ідеї зробити якесь макове печиво з лимоном. Адже мак і лимон – це взагалі класичне вдале поєднання і несмачно бути не може. Тільки довго не доходили руки реалізувати ідею і взагалі вирішити чи робити його пісочним та розчипчастим чи ніжним всередині, м’яким. І врешті, зупинилась я на другому варіанті. Результат перевершив очікування. Печиво з маком вийшло ніжним, дуже ароматним і з такою приємною кислинкою лимону, котра повністю балансує солодкість випічки. Тож якщо шукаєте рецепт небанального, цікавого печива – ось воно! Макове печиво з ароматом лимону Вас здивує і впевнена, що й потішить! А ще, його по-дитячому просто та швидко робити. Оскільки печиво готується дуже просто, особливих нюансів приготування тут мінімум. Найважливішим є лиш поетапність введення інгредієнтів. Спочатку збити вологі інгредієнти, а потім додати змішані сухі. А ще, дуже важливо, аби перед змішуванням, мак був повністю вистиглий. Спочатку його потрібно підрум’янити, а потім залишити вистигати. Якщо він буде теплим, тісто «попливе», бо масло почне підтоплюватись. Тож вважайте на це. Якщо маєте час та бажання, дуже цікавий смак був би у цього печива з маком, якщо його не просто притрусити цукровою пудрою, а вкрити топленим чорним шоколадом. Окрім того, при бажанні експериментувати, замість лимону можна використати лайм або апельсин, але з останнім не буде виразної кислинки.
Я не знаю чи більше люблю здобу одразу після випікання, на наступний день чи вже через кілька днів у вигляді французьких тостів, солодких страт чи от таких маффінів з ягодами. В цих виробах здоба знову як свіжоспечена і дарує смакове задоволення усім без винятку. Такі маффіни - це просто ідеальне рішення для сніданку вихідного дня. І вони особливо в нагоді після Великодня. У мене завжди є чимало залишків пасок. Паски печу я, моя мама, ще й часом родичі передадуть. Печемо, щоправда, не за добрим українським звичаєм, як бабусі, по 12 пасок (стільки, скільки апостолів у Христа), щоб потім з сусідами та родичами мінятись, але навіть випікаючи по кілька пасок, всеодно залишаються залишки. Я робила маффіни із замороженими чорницями, можна використати смородину чи інші дрібні ягоди. Щоб використати вишні, їх потрібно попередньо розморозити і не надто дрібно порізати. Вишні пускають багато соку при розморожуванні і це створить проблему якщо їх, як чорниці, не розморожувати. Загалом, замість ягід, можна використати таку ж кількість, по вазі, порізаного шоколаду або шоколадних крапель. Буде більш солодко і не менш смачно.
Таке шоколадне потріскане печиво має дуже привабливий й апетитний вигляд. Поверхня цього шоколадного печива з цукровою пудрою поміж тріщинок й справді нагадує мармур, тому й називають його мармуровим печивом. Його легко пекти, із завданням впораються навіть діти, а смак його потішить усіх ласунів. Попри те, що вершкового масла в цьому шоколадному мармуровому печиві зовсім небагато, консистенцією, якщо правильно спечене, воно нагадує брауні. Печиво виходить ну дуже смачним. Головне його вчасно дістати з духовки, тоді коли воно ще здається недопеченим. Але про всі технічні нюанси випікання мармурового печива напишу далі в передмові. Дуже важливо, щоб після замішування тіста залишити його на 3-4 години охолоджуватись. Це потрібно щоб воно трішки загусло, а ще, щоб на момент випікання було дуже холодним. Тоді тріщини в мармуровому печиві будуть виразними. Важливо скатувати печиво швидко, щоб надмірно не нагрівати його руками. Якщо скатування тривало надто довго, у випадку випікання печива з дітьми, то щоб перестрахуватись, краще вставити деко з печивом в холодильник на хвилин 20 або винести на холод. А ще, одним з найважливіших нюансів приготування цього мармурового печива, є вчасне діставання його з духовки. Дуже легко його перепекти, адже насправді, його потрібно діставати коли печиво гарно виросло й тісто у тріщинках блищить як сире, але воно перестало рости, почекати хвилинку й дістати. Шоколадне печиво здається недопеченим на той момент. Але це не так і під час вистигання, все стане на свої місця. А якщо чекати коли тісто у тріщинках перестане блищати, то після вистигання воно буде безнадійно твердим. При бажанні, можна надавати шоколадному мармуровому печиву різні смакові відтінки. Я використала цедру апельсина. Можна використати спеції, такі як різдвяна суміш спецій чи мелену корицю. 1/2 ч.л. буде достатньо. Можна додати кілька крапель улюбленого екстракту чи есенції.
Хоч раніше вже виставляла рецепт домашнього марципана, але досить складний і такий, що вимагає кулінарного термометра і деяких навичок. Цей рецепт набагато простіший. Дуже легко досягти бажану консистенцію і марципан не надто солодкий, чого не скажеш про попередній рецепт, який базується на цукровому сиропі доведеному до потрібної температури. Цей марципан закріплює не сироп, а яєчний білок, що дозволяє використовувати суттєво менше цукру. Але як завжди є, я то кажуть, "щось за щось". Для тих хто параноїдально боїться використовувати сирий яєчний білок, цей рецепт марципану не підійде. Тоді звичайно можна скористатись попереднім рецептом, якщо плануєте використовувати марципан для цукерок, декоративних фігурок чи покривання тортів. А якщо будете додавати марципан до випічки, замість цукатів додавати до здоби чи, наприклад, загортати його в штоллен, чи ще в інших цілях, де продукт проходить термічну обробку, сміливо можна використовувати цей рецепт. Переваги домашнього марципану в тому, що Ви знаєте що в ньому і з чого він і в ціні звичайно ж. Магазинний марципан дорожчий, хоч не набагато (напрошується питання чому і що туди поклали для маси?:-)) Недолік домашнього марципану в тому, що консистенція менш гладка, а сам виріб трішки темніший магазинного. Консистенція залежить виключно від помелу мигдалю і дома важко змолоти його достатньо дрібно. А от колір вже більше залежить від того, що туди покладуть. Натуральний колір марципану такий, як у чищеного мигдалю. Без додатків іншим бути не може. Щодо рецепта, то на нього натрапила випадково, на інтернет сторінці торговельної мережі Tesco. Пропорції там були дещо інші, але стало поштовхом для експериментів. Пропорції наведені в рецепті найкраще пасують мені. А зробила я вже чимало марципану по цьому рецепту. Щодо есенцій, то їх потрібно додавати, принаймні есенцію з мигдалю, щоб отримати смак притаманний марципану. Без нього він теж буде смачним, але не таким як ароматним, оскільки солодкий мигдаль має лагідний смак. Екстракти роблять з гіркого мигдалю, отруйного в великих кількостях. Хоч сама надаю перевагу натуральним екстрактам, в цьому рецепті, я не рекомендую екстракт використовувати, оскільки буде забагато рідини (Есенції потрібно лиш кілька крапель). Щодо ромової есенції, це вже моя забаганка. Просто люблю марципан з присмаком рому:-). І ще одне, для рецепта потрібен білок середнього розміром яйця. Самого звичайного, не надто великого, не надто малого. Якщо маса не буде збиватись до консистенції тіста і буде надто липкою, можна додати трішки більше цукрової пудри, але не слід поспішати. Почекайте хвилин 5 після змішування. Марципан зробиться більш збитішим. Лише тоді якщо буде здаватись маса рідкою, додавайте цукрову пудру. І навпаки, якщо марципан буде надто крихким і не склеюватись як слід (що буває ну дуже рідко), потрібно додати трішечки окропу і ще раз вимішати. Але додавати не ллючи з чайника, а кавовими ложечками, щоб потім не потрібно було виправляти в інший бік.
Ще один варіант смачної глазурі для поливання пасок, бабок чи іншої випічки. Така глазур легка в приготуванні і, як на мене, смачніша звичайної цукрової глазурі. Якщо з якихось причин не хочеться робити білкову глазур до пасок, така масляна глазур теж дуже смачна і має гарний вигляд після застигання. Масляна глазур, після застигання, не кришиться так як просто цукрова і має більш кремовий відтінок білі. В поданій нижче пропорції, після застигання, глазур не липка, але й не м'яка. Якщо Вам потрібна м'якша глазур, тоді слід додати більше масла, навіть в два рази більше. Але тоді, при змішуванні, обов'язково слід поставити глазур на водяну баню, адже з більшою кількістю масла, важче вимішати її до однорідності.
Штолен – це майже класичний символ німецького Різдва, своєрідний різдвяний кекс, який сьогодні вважають однією з найвідоміших європейських святкових страв. На початку свого існування він зовсім не був такою багатою різдвяною випічкою. Спочатку традиційний штолен випікався радше як простий хліб: з борошна, вівса, води та з додаванням рослинної олії. Але століття і наполегливість саксонського курфюрста та його брата герцога Альбрехта, які домагалися дозволу на використання масла в піст, поступово змінили штолен до невпізнання. Тепер це насичений, ароматний та смачний різдвяний десерт з великою кількістю масла, спецій, сухофруктів та горіхів. Його печуть на початку Адвенту (який починається ближче грудня) і їдять малими шматочками до самого Різдва. З кожним днем смак штолена лише покращується, і недарма сучасні рецепти радять дати йому «дозріти» кілька тижні. Оскільки традиція випікати штолени бере свій початок у Дрездені, щороку саме там проводять фестиваль різдвяних штоленів. Пекарі з Німеччини та інших країн змагаються за звання «Кращий штолен року», а різдвяний ярмарок у Дрездені вражає розмаїттям штоленів на будь-який смак. Справжній штоллен - досить збитий і важкий. Тісто не дуже виростає через велику кількість достатку і масла, що ускладнює роботу дріжджів. Але саме так все і повинно бути! З даної кількості тіста можна спекти один великий штолен, як у мене, або два менших. Але тоді потрібно і скоротити час випікання.Інгредієнти для різдвяного штолена
Існує два види маршмелоу, основний і найкласичніший, просто на желатині, й французький, з білками. Оскільки я абсолютно не сприймаю маршмелоу на білках, через іншу консистенцію та легкий яєчний посмак, у своїй книзі публікую рецепт саме американського маршмелоу. Американські маршмелоу приготовлені в домашніх умовах, передусім відрізняються від магазинних натуральністю свого смаку. А щодо консистенції, то вони так само пружні та ніжні. І насправді, приготувати смачні маршмелоу значно легше ніж наприклад класичний зефір, рецепт якого теж увійшов до книги "Знаю, що споживаю". І в нашій сім'ї саме маршмелоу люблять значно більше. Навіть чоловік, який колись вважав, що маршмелоу не для нього, радо його під'їдає:-). Тож закликаю Вас пробувати приготувати домашнє маршмелоу за рецептом з моєї кулінарної книги "Знаю, що споживаю" і я впевнена, Ви не пожалкуєте! Дуже важливо готувати його на желатині, а не на агар-агарі. Попри існуюче переконання, що вони взаємозамінні, желатин та агар-агар дають абсолютно різні консистенції готовому продукту. Також, щоб Ваші маршмелоу мали правильну консистенцію, потрібно слідкувати за температурою цукрового сиропу. Найпростіше це робити за допомогою кулінарного термометра. Але якщо його нема, теж можна справитись. Сироп для маршмелоу, мусить докипіти до, так званої, консистенції м'якої кульки. Коли трішки цього сиропу влити у холодну воду, сформується м'яка кулька, яка не буде миттєво розчинятись у воді та її можна легко буде стиснути пальцями. Зверніть увагу, у складі цукрового сиропу є інвертний сироп (який легко зробити дома). Його можна замінити готовим кукурудзяним сиропом чи глюкозою, які не важко знайти в магазинах для кондитерів. Хоч такого сиропу небагато, його функція вкрай важлива, а саме, запобігання зворотній кристалізації цукру, після того, як вода з нього повністю випарує. Тому, просто цукром його замінити не можна, тим більше, що легко зробити його самостійно. Зверніть увагу, одразу після вливання киплячого сиропу до желатину, в перші хвилини збивання, буде здаватись, що маса зовсім не схожа на піну, але вона ставатиме все пухкішою та пухкішою з часом. І раджу Вам збивати масу не менше 10 хвилин на середніх обертах. Можна трішки менше, але маса буде менш об'ємною, а за об'єм та пружність і цінують маршмелоу. Даний класичний рецепт можна урізноманітнити, додавши улюблений смаковий екстракт в процесі приготування. А можна частину води в цукровому сиропі замінити соком цитрусових, тоді маршмелоу буде з кислинкою. Можна саму масу, перед викладанням, змішати з горіхами, посипати зверху шоколадом, тощо. Можна додати трішки кокосової стружки й нею ж посипати, тоді будете мати кокосовий маршмелоу. Варіантів чимало. І вкрай важливо дати маршмелоу час вистоятись, адже желатин продовжує стабілізуватись аж 18 годин після розчинення. Тому, через добу, Ваші маршмелоу будуть значно пружніші ніж через годину після виливання у форму. Отже, не поспішайте!
Марципан, - це не що інше, як мигдально-цукрова маса приготовлена за особливою технологією. Дуже важливо, для того щоб все вийшло, довести цукровий сироп до потрібної стадії. Про це я пишу вже в рецепті. Не нехтуйте температурним режимом. Оскільки це рецепт без додавання білків і саме правильна стадія підігріву цукрового сиропу має ключове значення щоб маса була туга як тісто, а не розпливалася. З готового марципану можна: - Ліпити різні фігурки і прикрашати ними кондитерські вироби; - Різати на маленькі шматочки і додавати в тісто для здобної випічки, замість цукатів; - Можна начиняти ним цукерки, або робити маленькі кульки з марципану і занурювати в шоколад; - А ще, все те, що підкаже Вам Ваша фантазія:-) Якщо при роботі з марципаном він занадто липне до рук, посипте марципан і руки цукровою пудрою, так як посипаєте тісто борошном. Приємного Вам процесу приготування і смачних виробів!