Вівсяні тістечка з полуницями та ревенем - це щось середнє між насипним пирогом та гранолою з печеними фруктами. Просто за складом та у приготуванні, а ще, неабияк смачно. У нашій сім'ї таку випічку ми любимо значно більше ніж торти з кремами й увесь рік чекаємо на початок сезону літніх пирогів. З рештою, це видно й на сайті Picante Cooking, адже вже стільки рецептів різноманітних ягідних та фруктових пирогів назбиралось! І їх ніколи забагато не буває й завжди розпочинаються сезон ревінь та полуниці, вірні союзники, які доповнюють один одного, не перебиваючи. Люблю це поєднання, коли ревінь дає кислинку, а полуниці аромат й виходить неймовірно апетитна гамма смаку, чудова для пирогів, компотів, десертів, тощо. У цих вівсяних тістечках з тіста а-ля штрейзель, полуниці та ревінь теж чудово грають всіма барвами смаку. Щодо приготування, то у ньому нема нічого складного. Головне, масло повинно бути кімнатної температури перед вимішуванням з сухими інгредієнтами. Ну і набратись терпіння й дати пирогу вистигнути перед нарізанням, щоб не розвалювався. Це критично важливо. Загалом, при бажанні, для цих тістечок можна використати тільки ревінь або тільки полуниці. І так і так буде смачно й на технологію приготування це не впливає. Й щодо вівсяних пластівців. Можна використовувати будь-які, але я використовувала дещо корисніші та твердіші, плющені й вийшло чудово. А у чоловіка був претекст щоб одного дня з'їсти два шматки пирога. Адже це корисно:-)), бо пластівці там плющені й ще фрукти є. І це напевно єдина форма вівсянки яку він споживає:-))
Моя донька Емма дуже любить щось робити на кухні. На вихідних, коли в садочок не йде, або після якогось чергового дитячого ГРВІ залишається вдома, вона завжди мене просить "Мама давай пекти печиво" і дивиться такими очима, яким важко відмовити :-) І ось, в черговий раз перебираю в голові або в книгах рецепти печива, які можна спекти з тратою мінімум нервів, і моїх і доньки :-)) Це якраз те печиво! Смак його знайомий мені з дитинства, хоч мама не пекла так часто. Все дуже просто і продукти також прості. Важливо швидко замісити тісто, щоб надто не розм'якшити масло (основа хрусткого, розсипчастого, пісочного тіста). Скачувати рогалики можете дозволити дітям. Радість і море посмішок гарантована! Навіть якщо рогалики будуть кривими, не такими акуратними, як би це робили Ви, але хіба це важливо ??! :-)
Розпочалось все з того, що цьогорічний сезон полуниць чоловік розпочав фразою: "От якби тобі вдалось зробити тістечка з полуницями як в McDonalds Cafe". Одразу заспокою усіх, ми не часто там буваємо, може кілька разів у рік, в дорозі, коли їдемо до батьків чоловіка чи назад. Я знаю, що корисної їжі там нема, але для утримання здорового глузду та всіх бажань до нездорового в стременах, вважаю, що всім інколи, нехай і дуже рідко, варто поїсти спокусливу сміттєву їжу. А кафе при McDonalds має дуже хорошу каву, кращу ніж деякі расові львівські кав'ярні, тільки без пафосу. І в тому кафе є тістечко з полуницями й присутнє воно там увесь рік. Ну зрозуміло які там полуниці й що те тістечко мало чого має натурального, воно повинно бути стійким та однаковим в усіх закладах. Однак, це все не заважає моєму чоловіку замовляти його за кожним разом коли ми заїжджаємо на каву й мружити очі від задоволення поки все його не з'їсть:-). Ну що ж, так хоче, то чому б і не зробити. Як кажуть в Польщі: "Dobra żona tym się chlubi, że gotuje, co mąż lubi" а українською: "Добра дружина тим хвалиться, що готує, що любить її чоловік". Тож не буду відходити від польських традицій в нашій польсько-українській сім'ї. Хоч я вже сказала чоловіку, що більше не буду відтворювати щось, бо мене аж тіпає, так хочеться щось інакше зробити, краще чи просто на свій смак. Хоч це полуничне тістечко на ніжному бісквіті, з вершковим шаром, пухким як хмаринка, соковитими полуницями та інтенсивним смаком натуральним полуничним желе, вийшло надзвичайно смачним. А ще, нехай і не надто стійким, зате повністю натуральним. А тепер пройдусь по технічних нюансах. Для даних тістечок потрібен доволі невеликий, класичний бісквіт, але оскільки рішення було прийняте не просочувати його (щоб наблизитись до оригіналу задуму), то вирішила пекти його великим, розрізати на 3 коржі й один корж просто використати для приготування швидких десертів у склянці. Можна цього не робити й розрахувати пропорції усіх інгредієнтів для 3-х яєць й спекти його низьким, розрізати на 2 частини й все. Але, якщо пекти повноцінний бісквіт, він буде вологішим. Перевірено вже безліч раз. А щодо одного зайвого коржа, то його можна заморозити загорнувши у харчову плівку й використати для усіляких дрібних десертів, тощо. А от щодо желе, то у мене пунктик на натуральності. Я принципово не використовую готові желе зі смаком чогось там, забарвлені ще чимось, із хімічним смаком й не менш імпонуючим складом. А домашнє желе приготувати простіше простого. Потрібно просто зварити концентрований компот й додати желатин. Для желе навіть не обов'язково використовувати свіжі ягоди, можна використати свої запаси торішніх. Вистачить, що заливати Ви будете свіжу полуницю. І буде у Вас смак набагато комплексніший, склад натуральний і колір гарний. Тому, варто поміркувати над тим, що для Вас важливо. Я вважаю, що краще рідше та менше, але якісно. А тепер щодо вершкового шару. Він стабільний, але дуже ніжний. Так от, як будете нарізати та подавати, то вважайте, щоб у спекотні дні, не затягувати цей процес, адже вершковий шар буде м'якнути, через що, верхній шар желе з ягодами, важчий та стабільніший, потягне тістечко до низу й воно перевернеться. Менш смачним воно не буде, але просто потрібно про це пам'ятати. І звичайно ж, не обов'язково нарізати десерт тістечками, можна оформити його як торт. Хоч я особисто, сприймаю його власне тістечком, швидше за все через стереотипи першого знайомства з десертом. В McDonalds Cafe його так подають. Хоч мої полуничні тістечка, без зайвої скромності, вийшли смачнішими:-). А старша донька мрійливо зауважила: "Який натуральний смак і нема того гумового, штучного желе зверху". Значить було варто!
Пропоную Вашій увазі, на прохання читачів, легендарні тістечка з листкового тіста і заварного яєчного крему запеченого до темних цяток. Навколо цього тістечка кружляє чимало легенд, як про виникнення, так і про рецептуру, оригінальну форму якої не знає ніхто, мабуть за винятком кількох людей працюють у славному кафе "Pasteis de Belem", в Лісабоні. За легендою, з кондитером вперше спікшим беленські тістечка в 1837 році, поділився один монах, з тих пір рецепт тримається у величезному секреті. Колись, яєчні білки активно використовувалися для "підкрохмалювання", а точніше сказати, щоб зробити твердішими, шати черниць, а саме чіпці черниць, а також для кларування вина. Велика кількість жовтків залишалася і нічого дивного, що тістечка були придумані саме в монастирі. Беленськими тістечками називають оригінальні тістечка, які готуються з молока, а всі інші називають вершковими тістечками (Pasteis de nata), які, як говорить їх назва, готують з вершків. Беленські тістечка носять свою назву на честь португальського міста Белем (не плутати з однойменною, на португальській мові, Віфлеємом), де вони і були придумані. Перечитавши безліч рецептів та історій в Інтернеті, я натрапила на версію, яку злегка підкоригувала, яка підходила мені найбільше. Але так як в рецепті використовується молоко, а не вершки, називати їх паштеіш де ната, або ж вершкові тістечка, просто безглуздо. А джерело натхнення ТУТ. І ще одне, не лякайтеся температури 250ᵒС, в оригіналі вона набагато вища. Просто 250ᵒС, це все на що здатна моя скромна духовка ... До речі, величезну кількість цукру не можна зменшити, в ньому суть утримання потрібної консистенції і тих так важливих чорних плям ...