Сокка або ж фаріната належить до тієї ж групи виробів з нутового борошна що й хрусткі палички паніс, лиш тут це тонкі, хоч часом бувають трішки товстіші, млинці, підрум’янені на сковорідці на плиті або в печі. Батьківщиною їх вважається місто Ніцца, проте вони поширені і в сусідній Італії, зокрема в Генуї. За легендою, рецепт соки був винайдений, коли турки напали на місто Ніццу в 1543 році. У міста закінчилися боєприпаси для оборони й міщани змішали гарячу олію з нутовим супом і вилили з верхньої частини стін на голови загарбників. Очевидно, це зупинило вторгнення турків на їхньому шляху й найвірогідніше, хтось вирішив спробувати ту масу на смак й вона виявилась смачною. Проте, пік популярності сокки перепав на початок XX ст., коли її почали продавати на Провансі як швидку закуску, й продавали її просто з переносних плит. Такий собі корисний фастфуд. А тепер, в часи коли глютен попав в немилість (навіть якщо далеко не всі хто його боїться в принципі розуміють що це і де він є), коли здорове харчування черговий раз в історії почало набирати популярність, повертається й слава до дієтичної сокки. І це чудово, бо це значно цікавіше й навіть поживніше ніж усілякі вівсянко-млинці чи ніяка кіноа. Тут і смак є і консистенція чудова й можна збагатити млинці додатками. А ще, ці нутові млинці прекрасні для наповнення різноманітними печеними овочами і не тільки. Отож, по приготуванню. Дуже дуже важливо, щоб після змішування тіста нутове борошно настоялось і набрякло. Враховуйте цей час вистоювання. Одразу буде здаватись, що маса надто рідка, що там ще щось треба додати, але повірне, не треба. Просто залиште як є. Далі, коли будете смажити млинці, є три можливості: смажити поки вони підсохнуть, але будуть ще доволі м’якими, смажити поки вони підрум’яняться й зробляться хрусткими, вилити масу на сковорідку, посипати пряною зеленню та улюбленим сиром і так смажити з обох боків. Усі три варіанти чудові. Просто 2 остатні самодостатні, а в першому варіанті можна в них щось завернути. Хоч звісно, можна поливати сокку медом чи іншим улюбленим підсолоджувачем, як на мене, вони найцікавіші в несолодкому варіанті.
Смажені вироби з запареного нутового борошна поширені, як на Півдні Франції, так і на Півдні Італії, а саме в Сицилії, навіть в Індії та Пакистані вони є. Тільки носять вони різні назви, часом і різну форму, але процес їх приготування завжди однаковий. Такий виріб мені подобається набагато більше ніж відварені, потім обсмажені горошини нуту (чесно кажучи, терпіти їх не можу). А ось ці палички, якщо хочете, можна зробити невеликі прямокутники, або надати їм форму котлеток, навіть сердечка вирізати можна (формою для печива), вони зовсім інші по консистенції і смаку. А якщо ще й соус до них приготувати, тоді вже дуже цікава закуска виходить. Вибачте, що не зробила достатньої кількості фото й соус в фото не потрапив. Вже дуже поспішала. Це була субота, у нас був сімейний перегляд фільму, донька Емма і чоловік Лукаш, вже почали нервувати, що я все не йду з закускою до них, на перегляд. Ось і довелося швидко клацнути кілька разів і бігти ...