Курка з тим'яном

Томас Келер, у своїй книзі "Bouchon", називає цю курку улюбленою. Кулінар, за плечима котрого такий великий кулінарний досвід, з величезною кількістю різноманітних нагород та армією  бажаючих його наслідувати та вчитись у нього, у свій вихідний день, бажає просто поласувати такою куркою і кращого методу приготування, як він стверджує, немає... При тому, що в інших його книгах, курятина чи ціла курка, перед будь якими подальшими приготуваннями, обов'язково проходять стадію замочування у соляному розчині (для соковитості). Я готувала по його рецептам не мало, і дійсно, результат вражає, як смаком так і консистенцією. Але він не називає інші страви з курки улюбленими, на відміну від курки, приготовленої по рецепту наведеному нижче, по рецепту, по якому навіть поливати стікаючими соками не потрібно під час запікання. Щоб не генерувати зайву пару, як стверджує автор.       Курка запікається при досить високій температурі, доволі швидко і шкірочка дійсно виходить дуже хрусткою, неймовірно хрусткою. Але є один нюанс. Вона залишається такою хрусткою до цього всього поливання в кінці приготування, як соками, так і маслом вершковим. І шкірка стає м'якою, хоч і дуже ароматною. Тому, чи доводити рецепт до кінця, поливаючи соками з тим'яном при "відпочинку" м'яса, вирішувати Вам. Мені смак дуже сподобався. Та й дуже соковитою курка була, хоч трішки шкода було тієї так хрусткої шкірочки, але хотілось довести рецепт до кінця. Зате аромат та присмак, які з'явились після поливання, мене потішили.