Якщо подасте таку закуску на дружніх посиденьках, Ваші гості їх точно не забудуть. Телячі мізки - це майже забута розкіш у нашому сьогоденні. І дарма! Вони мають таку ніжну консистенцію, цікавий, ледь виразний смак, які чудово поєднуються з виразною смаком, хрусткою паніровкою. Рецепт адаптований з книги про субпродукти, автора Jennifer McLagan "Odd bits. How to cook the rest of the animal". Я з часом обов'язково більше напишу про цю чудову книгу в окремій статті. Адже вона варта уваги і наголошує на тому, з чим я повністю погоджуюсь, що субпродукти слід шанувати і готувати з ними. По-перше, якщо вже тварину принесли в жертву і ми з'їдаємо м'ясо, нехтування субпродуктами, просто не етичне. По-друге, на відміну від м'яса, на кожну тварину перепадає мінімальна кількість субпродуктів: 2 нирки, одна печінка та одне серце і т.д. Це справжні делікатеси, які багато людей уникає, бо або не вміють їх готувати, або їм субпродукти надто виразно нагадують про їх походження. Я далека від ідей вегетаріанства, не кажучи про веганство і ще всіляких модних та сумнівних трендах харчування, але вважаю, що м'ясоїдом слід бути свідомим (не нехтувати субпродуктами, не викидати м'ясо, готувати стільки, скільки точно з'їсться, а також постаратись приготувати страву тваринного походження якнайкраще, щоб не змарнувати продукт). Щодо телячих мізків, перед остаточним приготуванням, спочатку їх слід добре відмочити в холодній підсоленій воді, щоб легше було видалити згустки крові та плівку (її не обов'язково знімати, але без неї телячі мізки мають естетичніший вигляд). А потім відварити в підсоленій воді. Далі мізки можна смажити з різними паніровками. Запікати під різноманітними соусами, наповнювати ними з різними додатками равіолі чи вареники, а також смажити. Саме смаження до хрускоту найкраще проявляє консистенцію мізків, за яку їх цінують. Таким же чином можна готувати і свинячі і яловичі мізки, але телячі вважаються найбільш ніжними.'

