Філіппінська кухня – це доволі цікаве явище, адже по суті це суміш азійської, іспанської та американської культури готування. Філіппіни дуже довгий час були під пануванням Іспанії (навіть назва країни походить від імені іспанського короля Філіпа ІІ) і це не могло не вплинути на культуру та кухню. Тож якщо мова про страви – то вони, можна сказати, найрідніші усім європейцям, у порівнянні з кухнями інших країн Азії, отже понад 300 років там насаджалась іспанська культура, а потім, ще майже 5 десятків років американська. Так і сталось, що капуста та морква часто зустрічаються в стравах, сама технологія приготувань ближча Європі, а до національних страв Філіппін відносять теж косідо і паелью. Але залишки азійської кухні таки є, як у цій страві, стір-фрай з овочів, паростків квасолі та креветок. При чому, паростки та овочі відіграють ключову роль, а от креветки можна замінити або доповнити соєвим сиром тофу. Такі варіанти страви теж існують. Можна використати й шматочки курячої грудки, впевнена теж буде дуже смачно, хоч і не традиційно. І це дуже смачно. Багато соковитих овочів, дуже швидко припущених на сильному вогні і креветки. Справжній фітнес-рецепт сповнений смаку. Для приготування цієї страви дуже важливо мати вок або ж просто велику, широку сковорідку чи казан. І поставити посуд потрібно на найсильніший вогонь. Й все приготування полягає в дуже швидкому обсмажуванні, з помішуванням. Овочі мають бути ще дещо хрусткими всередині. А таке інтенсивне короткотривале обсмажування, крім казкової консистенції, надає овочам ще й надзвичайний аромат. Тож не нехтуйте технікою приготування й обов’язково ще перечитайте статтю про приготування страв у сковорідці вок. Якщо заміните креветки на сир тофу, його слід так само обсмажити й перекласти на чисту тарілку й вже в кінці приготування страви змішати з овочами. В переліку інгредієнтів не вказано солі, адже у складі є вже солоні соуси. Я взагалі практично ніколи не солю азійські страви сіллю, але перед подачею спробуйте страву на смак і якщо Вам ще потрібна сіль, то звісно ж приправте до смаку. Щодо паростків, то про те як вирощувати паростки квасолі мунг читайте на моє профілі на Інстаграмі.
Незвичайний рибний суп в азіатському стилі, що ідеально вписується в концепцію фітнес-харчування. Пікантний, наваристий, смачний, вітамінний та дуже ароматний, а ще він малокалорійний. Цей рибний суп з куркумою та помідорами остаточно ламає стереотип того, що здорова їжа не смачна. Це також один з тих фітнес-рецептів, куди я нічого більше не додавала б, навіть якщо готувався б він, не для фітнес-марафону на кулінарному сайті Picantecooking. Суп можна варити з будь-якою рибою, навіть не обов'язково морською. Лиш важливо, щоб у ній не було надто багато кісток, адже вибирати їх буде дуже важко. А ще, важливо не варити рибу в супі надто довго. Вона просто розвариться і не буде відчуватись в супі, який стане мутним від частинок риби у ньому. Тому одразу після готовності риби, її краще вийняти з супу, доварити все як потрібно, а потім лиш очищене м'ясо риби, для зручності споживання, повернути в суп. Якщо немає ростків квасолі мунг, можна їх упустити. Або додати замість них дрібно-різану пекінську капусту. Ефект буде подібний, лиш смак трішки інший. Я пророщую квасолю мунг дома, це дуже просто й завжди як планую якийсь азіатський суп чи особливу страву з воку, пророщую наперед квасолю. Оскільки сімейне меню я планую з тижневим випередженням, а квасоля пророщується 5-6 днів, то все встигаю. Щоб проростити квасолю мунг або ж маш, як її ще називають, потрібно залити її на ніч водою, потім відцідити й скласти у глибоку миску, а миску накрити прозорим пакетом. Тримати в віддаленому від прямого сонячного світла місці, при кімнатній температурі й промивати кожного дня. Пророщувати, доки довжина ростків буде такою, як Вам потрібно. Далі пророщену квасолю тримати в холодильнику й спожити протягом 3-х днів.
Це один з тих дуже автентичних корейських салатів, які по-дитячому просто зробити вдома. Особливо якщо самостійно виростити паростки з квасолі мунг, він же маш (сама колись здивувалась, що це те саме, адже раніше знала лише квасолю мунг, а потім дізналась, що є щось таке як маш:-)). А паростки вирощую я напевно вже стільки скільки готую, не всі, хоч багато пробувала й не завжди успішно. З деякими видами зелені волію придбати готовий мікрогрін як у Хмельницької ТМ «Trava» аніж переводити свої ресурси та нерви. Але з паростками квасолі мунг все по-дитячому просто. Заходьте на мій Instagram й читайте як це зробити. А далі готуйте в своє задоволення. Додавайте до салатів, в супи чи на канапки або ж готуйте такий корисний корейський салат-гарнір «сукджу намул». Крім паростків потрібна буде кунжутова олія, зернята кунжуту, часник та зелена цибуля. Просто і дуже смачно й салат вдало доповнить корейські м’ясні страви та страви з рисом. Перед приготуванням паростки бланшуються. Хтось їх таки довго відварює, хтось просто поливає окропом. Я надаю перевагу короткотривалому бланшуванню, щоб вони лиш зм’якли і добре прогрілись. Й одразу гарячими слід перекласти їх у посуд із заправкою, щоб паростки добре увібрали в себе аромат часнику та кунжутової олії й аби тепло паростків термічно «обробило» сирий часник. Це зробить його смак та аромат м’якшим. А загалом приготування дуже просте, а салат смачний. Тож пробуйте!
Суп схожий з японським місо-супом, але процес приготування та інгредієнти трохи відрізняються. Корея довгий час перебувала під японським ярмом, що наклало свій відбиток на корейську культуру і кухню в тому числі. Також регіональна близькість і схожість доступних продуктів, також вносять у свою лепту. У Кореї і суші є, тільки готуються трохи по-іншому і називаються інакше. Я готувала суп на соєвій пасті привезеній з Кореї, під назвою Doenjang, з додаванням пасти з ферментованого гострого червоного перцю під назвою Gochujang. Це одні найпоширеніших інгредієнтів в корейській кухні, поруч з кунжутним маслом, соєвим соусом, кунжутними зернятами і рисовим оцтом. Корейську соєву пасту з успіхом можна замінити японської місо-пастою, а пасту з перцю, меленим перцем чилі. У такі супи за смаком кладуть різні інгредієнти. Шматочки корейського кабачка (можна замінити цукіні), зелену цибулю, шматочки соєвого сиру тофу, різні злакові, продукти зі злакових, і багато всього іншого.
Паназійська кухня — це напевно найяскравіший жанр кулінарії, в якому об'єднані всі кухні Далекого Сходу. Нема правил, лиш має бути смачно та яскраво. Й часто такі страви є навіть смачнішими ніж оригінальні класичні страви. Адже береться все найсмачніше з різних кухонь країн Азії. Це щось на кшталт американської кухні, тільки з тією різницею, що американська кухня явище ще більш глобальне, аніж паназійська кухня. Цей суп ідеальний приклад паназійської кухні - де готується не концентрований бульйон з соєвим соусом та суп приправляється свіжо-маринованим в кислоті перчиком чилі, як в китайській кухні, де присутні свіжі гриби шиїтаке, притаманні здебільшого корейській та японській кухні, де є лайм, який є характерним інгредієнтом тайської кухні, де є сира, тонко різана яловичина, яка заливається киплячим бульйоном, що її одразу готує, й попурі трав, як у в'єтнамській кухні. Плюс універсальна для всіх країн локшина та паростки (у мене домашні, швидкі паростки з квасолі мунг (той же маш)). І скажу Вам, це ще та смакота. Старша донька, попри те, що отримала дитячу версію супу, казала, що смачнішого супу ще не їла (а вона вже чимало азіатського їла, навіть помірно пікантний том ям в Таїланді й не кажучи про всі супи з численних подорожей), тож має з чим порівняти. А загалом, коли я дома готую страви якоїсь країни Сходу, то в усіх одразу з'являється якесь відчуття щастя. Така ми вже космополітична сім'я. Тож своїми смачними відкриттями, як цей суп, з радістю ділюсь з Вами! У двох версіях: дитячій та дорослій. Хоч для європейських супів я волію використовувати концентровані бульйони, як у рецепті яловичого супу з манними кльоцками, для азіатської кухні, де є стільки всіляких ароматизаторів, як листя та листочки, зелень, соуси, тощо, то волію мати бульйон не такий інтенсивний та концентрований, адже було б якось занадто. Що теж не добре. Тож це не помилка, що бульйон — це власне не надто великий шмат м'яса, трохи соусу та ароматизаторів. Адже суп геть не простий й додатків там чимало. Мене до речі завжди дивувало, в тому ж Таїланді, В'єтнамі чи Малайзії, що там нема якихось складних технік приготування. Основи всі доволі прості, а додатків багато й виглядає все складно, смакує запаморочливо, а насправді доволі все просто. Потрібно просто інгредієнтів назбирати, порізати, приготувати, тощо. Щодо додатків до цього супу, то вони доволі прості. Передусім локшина. Це паназійська кухня, беріть просто ту, яку Ви найбільше любите. Яєчну, рисову, фунчозу чи навіть соєву або гречану. Сирий стейк (це напевно той інгредієнт, на якому безліч українських м'ясоїдів перестали читати:-)), а насправді, той стейк просто не переварений, а готується окропом. Для яловичини порізаної тонкими смужками цього достатньо. А у В'єтнаму в суп Фо з курки, кладуть навіть сиру курку, просто так на вулиці:-)). За яловичину, з якої роблять тартари та карпачо, взагалі не варто переживати. До речі, на наших сімейних святкових застіллях завжди є тартар моєї мами з телятини, який змітають зі стола першим. І хто прийшов в гості вперше, спочатку шоковано дивиться на нього, потім з ввічливості (бо ж всі захопливо їдять) пригощаються з обличчям мученика, а після першого шматка, не скромно доїдають все що залишилось на тарілці, не зважаючи на інших:-) й просять рецепт. Якщо ще не готували цей тартар, обов'язково спробуйте й не забудьте про житні грінки натерті з часником. Це вкрай важливий атрибут. І цей тартар позбавить Вас страху сирого м'яса на завжди. Навіть моя старша донька, на її превелику радість, з 10 років їсть цей бабусин тартар і мружить очі від задоволення:-). Щодо решти додатків, то кількість трав можна зменшувати або збільшувати. Але загалом, чим більше та різноманітніше, тим краще. А якщо мова про паростки, то їх можна замінити магазинною або домашньою мікрозеленню, або ж виростити дома паростки з квасолі мунг, вона ж квасоля маш. Просто замочуєте на 8 годин велику жменю квасолю у великій мисці (вона дуже розростається) у проточній холодній воді. Відціджуєте й накриваєте миску восковою серветкою чи харчовою плівкою й 5-6 днів тримаєте цю миску на кухонній поверхні, щодоби 1 раз промиваючи її на ситі під холодною проточною водою, кожен раз складаючи її в ту ж миску. Коли виросте до потрібного розміру, ховаєте в холодильник. Там вона зберігається до 1-го тижня. Промивати також щодня потрібно. Щодо усього решта у цьому супі, то все далі просто. В рецепті представлено 2 варіанти подачі: дитяча версія (не пікантна, без грибів з вареним у бульйоні м'ясом) й доросла (пікантна, зі стейком та грибами. Ще та смакота!). Тож кожен може вибрати свій варіант!