Все просто й одночасно неймовірно смачно та вишукано. Равіолі — це як маленьке свято за столом, нічим соковиті подушечки радості. Хоч і роботи з ними дещо більше ніж з варениками, радості точно не менше. Ці дуже соковиті равіолі з начинкою зі шпинату, сиру рікотта (у мене домашня псевдорікотта, яку можна замінити навіть домашнім сиром, солонавого сиру Фета, скроплені томленим у вершковому маслі часником, в товаристві хрустких волоських горіхів, точно не залишать Вас байдужими. Гадала та тішилась, що буде що заморожувати. Не було. Все з'їли, до останнього. Надто смачно. На жаль, щоб приготувати равіолі, або ж італійську версію тих же вареників, потрібно значно більше напрацюватись ніж з варениками, а саме через тісто яке значно тугіше ніж для вареників, оскільки готується без води, на яйцях. Воно важке в замішуванні та й техніка розкачування його вимагає часу та терпіння. Але результат однозначно того вартий. Домашні равіолі навіть не порівняти з магазинними, в смаку яких відчувається вся праця в них вкладена. При бажанні, тісто для макаронів можна замісити раніше й тримати в холодильнику до трьох діб. А після того як равіолі зліпили їх ще добу можна потримати в холодильнику, а далі вже готувати або заморожувати, так як вареники. Якщо при замішуванні тіста, воно ніяк не збивається в кулю, можна додати 1-2 ст.л. води, а ще краще злегка розбовтаний додатковий жовток. Взагалі, серед кулінарних професіоналів та шефів високої кухні, макаронні вироби приготовлені на самих жовтках вважаються найрозкішнішими. Хоч мені особисто, смакують вони більше на цілих яйцях. Такі макарони мають більш нейтральний смак та аромат й в них начинка здається більш виразною. Врешті решт — тісто це лиш оболонка, нехай вона буде смачною, але не конкурує смаком з начинкою. Оскільки тут тісто готується з самих яєць, то їх розмір має велике значення. Я використовувала звичайні магазинні яйця еко 1-ї категорії. Тобто їх середня вага 56-57 грамів. Тобто, якщо яйця домашні і малі, може знадобитись навіть 1-м яйцем більше. Щодо начинки, то для приготування цих равіолі можна використати і заморожений шпинат. А замість рікотти, можна використати навіть домашній сир. Й взагалі, замість рікоти та фети можна використати не дуже солону бринзу у тій же сумарній кількості. Буде не менш смачно та вдало.
Не зовсім легка в приготуванні страва, але варта цього. Складного в приготуванні в принципі немає, тільки через підготовку макаронного тіста, процес займає більше часу ніж будь-які вареники. Ну і потрібна машинка для макаронів. Є не мало рецептів в мережі де начебто все так просто, змішав всі інгредієнти, розкатав і ліпиш равіолі. Тільки різниця величезна. Щоб тісто для макаронів було гладким, ніжним і взагалі на щось було схоже, треба правильно його розкатати, багато разів пропускати через першу позицію машинки, складаючи і розкатуючи, складаючи і розкатуючи, а лише потім розкатати до потрібної товщини, при цьому всьому, стежити, щоб тісто не пересихало. Все це займає найбільше часу, якщо врахувати що через машинку одночасно можна пропустити обмежену кількість тіста. Та й утилізація обрізків куди складніша ніж у випадку з варениками. У рецепті я описала як правильно все робити. Про те як розкатувати писала і раніше в статті "Як робити макарони дома". А коли є тісто, правильно раскатане, далі готувати вже не складно. Можна звичайно і не пропускати стільки разів на першій позиції. Мадам Висоцька цього, до речі не робить, але авторитетні кулінари цим кроком не гребують, оскільки відразу ж відчувається різниця в консистенції, фактурі і еластичності тіста. "Навіщо тоді стільки мучитись", запитаєте Ви. Просто смак правильно зроблених равіолі, з хорошою начинкою і правильно підібраним соусом, дарує не забуваючі смакові відчуття, які суттєво посилюються від свідомості того, що це диво зроблено своїми руками. А ще, що равіолі нітрохи не гірші, а з мого досвіду, куди кращі тих, які подають навіть у вишуканих ресторанах. Що стосується розміру: я особисто, равіолі, пельмені, вареники волію розміру побільше. Так як в равіолі розміром трохи меншим, мені заважає, що начинки занадто мало щоб нею насолодитися, а їмо практично тісто. Але це моя суб'єктивна думка. Можна зробити звичайно ж їх усі дрібненькими.
Після приготування лазаньї у мене залишилось ще чимало тіста і я вирішила приготувати ці чудові равіолі. А сирна начинка так сподобалась, що вирішила піти з нею крок далі. Результат дуже потішив, а чоловік навіть визнав, що не їх смачніших равіолі. Що, звичайно ж, кожній жінці душу гріє:-)). Ця страва чудово підходить для романтичної вечері. Равіолі можна приготувати наперед і заморозити. Відварювати вже заморожені равіолі. Це аж ніяк не вплине на їх якість. А приготування соусу займе лічені хвилини. Крім того, страва має ефектний вигляд і смак, що точно оцінить Ваша друга половина. При бажанні зробити страву більш бюджетною, Пармську шинку можна замінити будь-якою вітчизняною шинкою, лише дрібно її порізати. А Моцареллу у цьому рецепті можна замінити сиром Сулугуні. От Пармезан замінити важче без втрати якості страви, але принаймні його використовується не багато. Навіть базилік, в не сезон, можна замінити більш дешевою зеленню петрушки. Звичайно ж з усіма цими замінами страва буде трішки інакшою, але смачною вона буде безперечно!! Тому, бажаю Вам натхнення та вдалих кулінарних експериментів!
Канелоні – це страва з начинених трубочок з макаронного тіста, родом з Італії, а от популярна більше за її межами ніж в самій країні походження. Начинка може бути абсолютно різною, як соус який вкриває трубочки. Щось подібне до лазаньї, лиш в трубчастій формі. Готові трубочки не важко знайти в магазинах. А ці канелоні зі сирно-шпинатною начинкою це страва яку легко зробити вдома. А можна підготувати завчасно начинку та фарш й навіть начинити все і скласти, поставити в холодильник, а спекти коли потрібно, за добу чи навіть дві. І у Вас відмінна, гаряча страва на столі, навіть в робочі будні, над якою не потрібно довго стояти. А якщо хтось у Вашій родині не любить шпинату, можна спробувати цю любов зародити з цими канелоні зі шпинатом та сиром, оскільки сирний посмак та рум'яна шкірочка на їх поверхні так і спокушають, то хто б вже звертав увагу на той шпинат:-). Так як мексиканці привчають своїх дітей з малого віку до пікантного, посипаючи солодкі фрукти перцем чілі й поливаючи соком лайма. Згодом ті діти починають прагнути пікантного в інших смакових поєднаннях (тільки будь ласка, не треба тієї ахінеї, що дітям гостре шкідливе, в добрій половині світу діти їдять пікантні продукти змалечку і то в націях здоровіших за нашу). Ну а якщо дуже любите шпинат, то сир не перебиває його смаку, а вдало доповнює. Тож готуйте, смакуйте й відкривайте для себе нові смаки та форми звичних чи нових продуктів з нами! Щодо приготування, то трубочки канелоні не потрібно попередньо відварювати, ні бланшувати, просто сухими начинити їх приготовленою начинкою і все. Вологи від начинки та соусу повністю вистачить, щоб в процесі приготування вони зм'якли, але не розм'якли, щоб їх консистенція приносила задоволення. При бажанні, можна не використовувати кілька видів сиру, а взяти лиш рікоту чи домашній сир та Моцарелу чи Чеддер, аби цих два види сиру поєднались: м'який та напівтвердий. Й зверху усе можна посипати не Пармезаном, а Чеддером, тощо. Хоч тверді сири утворюють особливу рум'яну шкірочку і не твердіють одним пластом після запікання. При бажанні отримати дещо пряний варіант страви, разом зі шпинатом можна додати пучок базиліку або ж кропу. Вони сюди дуже підходять.
Конкільоні, а саме мушлі з макаронів, з чим би вони не запікались, — це вишукана макаронна страва для тих, хто любить макарони з начинкою, а з тістом бавитись не хоче. Хоч смак та консистенція у них дещо інші, це таки хороша альтернатива равіолі. Конкіліоні легко начиняти, вони одразу готуються з соусом, все просто і дуже смачно. Ці конкільоні мають соковиту начинку зі шпинату, томленої з беконом цибулі та сиру рікотта (у мене моядомашня псевдорікотта). Запечені в томатному соусі, вкриті рум'яною сирною шкірочкою, своїм ароматом вони швидко та чемно зберуть всіх за столом в очікуванні особливої вечері. При бажанні, можна зробити страву більш молочно-сирною, для цього томатний соус слід замінити половиною порції соусу бешамель. До гарячого соусу бешамель можна додати трохи тертого сиру Пармезан чи Грана Падано й тоді викладати у жаротривку форму. А ще, можна не використовувати бекон, якщо хочете зробити страву зовсім безм'ясною, хоч його невелика кількість надає начинці приємний аромат та смак копченостей. Зверніть увагу, в рецепті для обсмажування використовується оливкова олія. Останнім часом, після шаленої популярності цієї олії, коли на ній робили все, що тільки можна, бо корисно, прийшло розуміння до людей, що це не зовсім корисно і далеко не завжди доречно. Інколи мені навіть з якоюсь параноєю пишуть, що взагалі не можна смажити на оливковій олії першого віджиму (extra virgen). Що в принципі далеке від істини. Для приготування страв у воці, таких як стір-фрай, де температура у сковорідці зашкалює, дійсно не можна. А просто смажити можна, на помірному вогні. У всьому Середземномор'ї так роблять. І повірте, на практиці я ніколи там не зустрічала, щоб хтось домашні страви готував на рафінованій оливкової олії. І щоб та олія extra virgen зробилась токсична при смаженні, її потрібно добряче посмалити, аж до диму й що можна зробити з абсолютно будь-якою олією. А не димить, значить все добре і не потрібно годувати свою паніку та лякати інших. Усі олії та масла мають певну температуру диміння, коли вони дослівно починають диміти й робитись потрішки токсичними. І чим та температура диміння вища, тим кращий той вид жиру для інтенсивного смаження, тощо. Щоб оливкова олія почала диміти при обсмаженні, потрібно дуже постаратись. Тому менше читайте дешевих сенсаційних статей в інтернеті на сайтах не пишуть "про все і ні про що", а більше наукових та професійних видань. Або ж принаймні не поспішайте впадати паніку. Але, це не привід щоб знову ж таки все смажити та заправляти оливковою олією. Український хороший смалець, якісна соняшникова олія, навіть вершкове масло, теж мають своє місце на кухні. Й у приготуванні, керуйтесь смаком. Усі жири є носієм свого смакового відтінку, десь він більш доречний, десь менше. Я використовую оливкову олію лише там, де потрібен її аромат, як у цій страві чи в більшості страв середземноморської кухні. І Вам так раджу! А щодо ЗОЖ, так модного зараз, що це вже конкурує зі здоровим глуздом (як наприклад, до бумуна кокосову олію серед зірок та їх дієтологів, кокосова олія, в тих країнах звідки вона походить, вважалась технічним маслом, для масажу, змащування, тощо, а тепер це "панацея" яка більше за смалець забиває судини) , то кожен вид жиру має свої вади та переваги й найкраще використовувати їх помірно, всі потрохи і їх чергувати. Тоді наберетесь й потроху користі й зведете до мінімуму вади. Отже, смачних Вам страв, здоров'я та розсудливості. Думати ніколи не завадить.