Злегка горіховий присмак кіноа, лимон, імбир, часник, петрушка в доповненні з горіхами зливаються в дуже корисний, низькокалорійний салат з безліччю вітамінів. Кіноа (рисова лобода, квіноа, квіноя, лобода кіно) - псевдозернова культура, однорічна рослина, що виростає на схилах Анд в Південній Америці, яку там культивували вже 3000 - 4000 тис. років тому. Можна подати самостійно як салат або як гарнір. Якщо не знайшли кіноа, а дуже хочеться спробувати таке поєднання інгредієнтів, візьміть булгур або кус-кус. У крайньому разі, можете зробити салат зі звичайним пшоном.
Я та моя старша донька Емма дуже любимо суші. З початком фітнес-марафону на сайті, суші попали в список забороненої їжі через наявність очищеного рису. Але, це не стало приводом відмовлятись від страви яку я так люблю. І я пригадала собі, як рік тому, на ринку Chelsea, у Нью-Йорку я бачила пункт продажу, що спеціалізувався в продажу суші із кіноа, відомого суперфуду. Хоч тоді я не спробувала тих суші, оскільки ми тоді прийшли насолоджуватись морепродуктами та славетними у тому місці пампушками, ідею я запам'ятала. Правда, коли дійшло до відтворення тих суші які навіть не скуштувала, я довго мізкувала над тим, як зробити так, щоб маса була клейкою як рис для суші. І мені це вдалось!! Про технічні нюанси читайте в продовженні передмови до рецепта, а про суші з кіноа з тунцем напишу лиш, що вийшло неймовірно смачно й навіть цікавіше ніж зі звичайними суші. Для того щоб маса із кіноа трималась, потрібно частину її просто напросто змолоти у блендері до клейкої маси. І та змелена частина буде тримати всю решту крупи. Крім того, щоб зробити смак кіноа цікавішим, я додала до маси при збиванні пасту місо, ту саму, що використовують для приготування місо-супу в японській кухні. Я дуже люблю пасту місо, використовую її у різних супах, не лише японських, для заправок салатних, для маринадів чи глазурування м'яса чи риби. Вона здатна збагатити смак будь-якого продукту, адже сама сповнена смаку умамі. І масу з кіноа для суші вона зробила особливою. Хоч звичайно ж, можна пасту місо опустити. Решту інгредієнтів, таких як сіль, цукор в невеликій кількості та рисовий оцет додавати обов'язково. Оскільки вони надають рису для суші той характерний посмак який усі люблять. Тож, нехай нададуть його й кіноа. Щодо додатків, тобто начинки суші, вони можуть бути різними. Можна використовувати абсолютно будь-яку якісну морську рибу. У нас найчастіше найякісніша морожена. Та й взагалі, для суші я використовую лише морожену рибу, оскільки рибні гельмінти не витримують довгого заморожування й після кількох днів гинуть навіть їх личинки. Тому так безпечніше. Параноїки, можуть зробити суші й з креветками або хімічними крабовими паличками, які як на мене, ще гірші ніж рибні гельмінти, які не приживаються в людському організмі. Навіть з омлетом врешті решт можна зробити. І раджу не нехтувати такими дрібними додатками що мають значний вплив на смак як зелена цибуля, кунжут чи васабі в самих суші. Їх не часто можна зустріти в традиційних суші, але вони дуже збагачують їх смак. Отже, варто!