Цей торт, натхненний ліцерським печивом (де поєднується фундучне пісочне тісто та ягідне желе або ж джем) - це таке собі поєднання мусових тортів зі звичайними, який можна робити без силіконових форм. І він має як класичні коржі, так і ніжний мус та ще два контрастних смаком та консистенцією прошарки. Зізнаюсь, я стримано відношусь до мусових тортів. Попри те, що кілька їх зробила, накупила форм і т.д., я усвідомила, що найбільше люблю коли в торті більше бісквіта, є якісь фрукти, може навіть цілі й ці шари повторюються. Але, ведучи кулінарний сайт, без зайвої скромності стверджу, бо роки натхненної роботи дають свої результати, український кулінарний сайт №1, я мушу бути в курсі усіх новинок та трендів в гастрономії. Може не завжди все одразу з'являється на сайті, а поступово, я в тому чи іншому рецепті чи статті, використовую набуті навички та здобуту інформацію. Так от, навіть не вмираючи від захоплення від мусових тортів, мені б їх більше хотілось називати десертами, форми в мене є, технологія випробувана. Й тепер, пропоную Вашій увазі торт - поєднання, як то кажуть, двох світів. Вологий бісквіт, там шифоновий бісквіт, і я його таки просочила:-), люблю коли бісквіт дійсно вологий, а не лиш таким вважається, легкий та пухкий мус на основі праліне з фундука, він же ж більш шляхетний лісовий горіх, насичене смаком желе з порічок та хрусткий крустільян з горіхів, молочного шоколаду та розсипчастого тіста і все це під дуже простою, псевдодзеркальною глазур'ю з молочного шоколаду, яку набагато простіше готувати ніж класичну дзеркальну глазур. Можна не готувати торт у повному виконанні, а лиш взяти певні його елементи для своїх кондитерських творінь. Так як писала в групі найактивніших кулінарів Picante Cooking на Facebook, у мене нема фото цього торта у розрізі. Я просто забула його зробити, попри те, що торт вийшов великий й після свята, (День народження чоловіка), було що фотографувати. Але закрутилась в щоденній метушні і мені просто вилетіло з голови це зробити вчасно. Так чи інакше, у рецепті нижче все детально розписано й є фото майже кожного кроку приготування, тому не важко уявити, яким він є у розрізі. Щоб не закапаритись в день, коли хочете торт подавати, плануйте роботу й зробіть все, що можна наперед. А саме: бісквіт, желе, пасту праліне, якщо ще її не зробили, декорації, штрейзель і навіть шар крустильян (його фото я, на жаль, теж автоматично забула зробити). Тоді на наступний день, Вам залишиться лиш приготувати мус, все зібрати, дочекатись його застигання, зробити глазур й полити нею торт. От і все. Загалом, в приготуванні торту все доволі просто, я детально розписала весь процес по кроках, тому не буду повторюватись. Пам'ятайте, що вершки, перед збиванням потрібно дуже ретельно охолодити. Недостатньо холодні вершки ніколи не зіб'ються як слід. І зверніть увагу на те, як саме їх поєднувати з основою для мусу. Й, будь ласка, читайте, уявляйте процес крок по кроку й лише тоді беріться за роботу. Хоч торт і домашній, але домашні кондитерські вироби теж вимагають зосередженості та розуміння того, що Ви робите і для чого.
Мої рідні аж "на вухах стояли" від смаку цього шоколадного морозива з домашньою пастою праліне. До речі, смаком воно нагадує відому усім шоколадну пасту. Й знаєте, у нашій сім'ї це морозиво остаточно поховало бажання їсти морозиво поза домом, адже дома смачніше і завжди цікаво. А ще, звісно ж, воно повністю натуральне, без барвників, емульгаторів, консервантів, стабілізаторів та без пальмової олії, яку я відчуваю навіть в тому морозиві, на упаковуванні якого намалювали гарний склад. Й тішусь, що можу запропонувати своїм дітям та й собі з чоловіком (це настільки смачно, що навіть стійкі до солодкого дорослі, будуть закочувати від задоволення очі) таку прекрасну альтернативу. Таке шоколадне морозиво перекладене шарами вершків з праліне я могла їсти б на сніданок, обід та вечерю... Не дивно, що воно у нас зникло миттєво. Хоч це морозиво й викладається шарами, два окремих морозива, в повному технічному сенсі, готувати не потрібно. Адже один шар це класичне шоколадне морозиво, а другий — це вершки збиті з праліне. Отже, все просто і так, морозиво калорійне, але воно настільки смачне, що не шкода потім його відпрацьовувати фізично. А захват рідних буде таким емоційним, що Ви ще довго літатимете на крилах й це буде Вашим найкращим допінгом:-). Не нехтуйте протиранням вершково-шоколадної маси крізь сито, навіть якщо вона здається однорідною, на дні сотейника таки будуть маленькі грудочки, які суттєво потім попсують задоволення в готовому десерті. Й не забудьте завчасно дістати пасту праліне з холодильника, щоб вона не надто була твердою, адже тоді важко її буде змішати з вершками. Але гріти її спеціально не потрібно, щоб зробити хороше морозиво, потрібно аби усі інгредієнти були максимально холодними. Кімнатна температура пасти праліне - це вже компроміс.
Паста праліне - це по суті перетерта, горіхово-карамельна маса. Класична французька маса праліне готується на основі мигдалю. Перша згадка про яку датується аж 1671 роком. Й у Франції під назвою праліне можна знайти не лише пасту, а й сухі товчені горіхи з карамеллю. Американська маса праліне часто є сумішшю мигдалю, фундука та карамелі, а пасти праліне європейського зразка готуються взагалі з різних горіхів. Основним є те - що це передусім горіхи та карамель й ключовим є їх співвідношення. Я дуже люблю пасту праліне саме з фундука й готувала я її для приготування торту з мусом з лісового горіха, або ж фундука, який невдовзі з'явиться на сайті. Паста праліне використовується як додаток в різних кондитерських виробах. Передусім як начинка для шоколадних цукерок (це було її перше призначення), для кремів зі смаком фундука, до морозива, прошарувань тортів, тощо. По суті, горіхи для пасти праліне можна чистити, а можна й залишити не чищеними. Від цього фактору здебільшого й залежить їх колір. Рум'янити горіхи обов'язково, це додасть пасті глибшого горіхового смаку. Але вже як підрум'яните горіхи, то волоські слід таки максимально почистити, оскільки шкірка цих горіхів має гіркоту. Свій фундук я чистила, оскільки смак пасти з чищених горіхів невимовно кращий. І ще одне, дуже важливо, щоб горіхи були свіжими, не залежаними, бо тоді гіркуватою буде вся паста праліне. Дуже важливо готувати карамель у посуді з товстим дном. Це потрібно для рівномірного прогрівання цукру й однотонності карамелі. У посуді з тонким дном, місцями може підгоряти карамель, а десь, водночас цукор може ще взагалі не розтанути. Тому, це важливий момент. Мішати карамель при прогріванні можна, а після додавання горіхів, коли вона знову затвердіє, навіть дуже треба. І остання настанова, для здоров'я Вашого блендера чи кухонного комбайна. Вважайте на те, що це важка робота для Вашого агрегата, навіть якщо Ви ощасливлені мати професіональний, потужний прилад. Тому, працюйте з перервами, збивайте імпульсно й давайте машині охолонути, щоб вона працювала для Вас ще довгі роки.
ПРО АБРИКОСОВУ ГАЛЕТУ З ПРАЛІНЕХоч по своїй суті, будь-яка галета це проста випічка, здебільшого з пісочного тіста, з фруктовою чи ягідною начинкою, яка довільно загорнута у тісто й усе печеться прямо на деку. Така собі рустикальна, неметушлива випічка. Але я так люблю галети, що не могла втриматись, щоб не піти крок далі й таки додати їй вишуканості. А саме, основи з пастою праліне. Паста праліне (з фундука, мигдалю та карамелі, то моя окрема любов), приготовлена вдома, це казкове доповнення до десертів, тортів, кремів і навіть пирогів та галет:-). З абрикосами вона поєднується як літо з просеко. Тобто божественно! А після змішування з яйцем та невеликою кількістю борошна, та паста праліне не лише дає казковий смак, а слугує таким собі буфером між тістом та вологою начинкою, не даючи останній розмочувати тісто. (Біда усіх дебютуючих кулінарних експериментаторів, - це невміння приборкати вологу начинку) Тож тут все виграшне, а галета виходить такою смачною та красивою, що з кулькою ванільного морозива її можна подавати навіть на найурочистіші заходи. Овацій вона точно назбирає більше ніж будь-який торт.ТЕХНІЧНІ НЮАНСИ ПРИГОТУВАННЯ АБРИКОСОВОЇ ГАЛЕТИНюансів приготування у рецепті цієї галети мінімум. Основний з них – це уважно перечитати рецепт, уявити увесь процес і з гарним настроєм взятись до роботи. Все доволі просто. Лиш тісто дещо липке і так має бути, тому розкачуєте Ви усе на листі пергаменту, на якому потім переносите галету на деко для запікання. Можна лиш трішечки підсипати борошна на пергамент для розкачування. І увага! Якщо у Вас вдома дуже спекотно, тісто краще поставити в холодильник на хвилин 30, перед тим як розкачуватиме, оскільки від спеки воно буде пливти, буде ще більш липким. Щодо пасти праліне. Її легко робити вдома. Але якщо захочете експериментів, таку пасту можна замінити будь-якою іншою солодкою горіховою пастою чи солоною карамеллю, тощо.Поза сезоном абрикос, дуже смачно буде з персиками, а також з грушами.ПРИГОТУВАННЯ АБРИКОСОВОЇ ГАЛЕТИ З ПРАЛІНЕ
Це сирник який повстав практично з потреби використати чималі залишки пасти праліне (з фундука та карамелі) після приготування торту для моєї старшої доньки Емми. Але він вийшов таким вдалим та смачним, що тепер пасту праліне робитиму спеціально для нього. Адже сирник праліне наш новий сімейний фаворит серед сирників. Він дуже ніжний та кремовий, а від його горіхово-карамельного аромату аж в голові паморочиться. В поєднанні з простим ганашем з молочного шоколаду, який там за смаком значно доречніший ніж чорний, та шоколадною основою, з додаванням фундука, - це просто райська насолода. Тож якщо Ви любите сирники, обов'язково печіть, не пожалкуєте. Це краще ніж торт, краще ніж будь-що й вигляд у нього святковий, особливий. В приготуванні цього сирника, я дещо змінила свою стандартну технологію випікання. А саме, суттєво зменшила температуру випікання й попри початковий скептицизм, мені сподобалось. Для жирних сирників, у складі яких є масло, така різниця в температурі немає великого значення, а от для менш жирних, це хороший варіант. Хоч багато раз читала про низькі, вкрай низькі температури випікання сирників, я все якось боялась їх випробувати, мені здавалось, що до часу поки він пропечеться, верхівка обсохне. Але так не сталось. Результат мені сподобався, тож буду продовжувати експеримент і з іншими сирниками. Тільки увага! Не зациклюйтесь на часі випікання. Часом отримую такі коментарі, не лише з сирниками: "Я пекла вказаний час, мій сирник/пиріг/кекс, тощо не пропікся/перепікся". Бо час ЗАВЖДИ дуже суб'єктивний показник. Ви завжди щось печете у себе на кухні, при своїй кімнатній температурі все замішуєте, печете у своїй, а не моїй духовці й стільки усього ще відрізняється. Потрібно звертати увагу на об'єктивні ознаки готовності, як от, наприклад суха зубочистка, стабільність поверхні, тощо. В кожному рецепті, я детально описую ознаки готовності, але на жаль, багато хто звертає увагу лиш на час. Час, це лиш орієнтовний показник, щоб Вам було легше зрозуміти, скільки ПРИБЛИЗНО триває процес, скільки він тривав у мене. А у Вашій духовці може бути геть інакше. Тож будь ласка, готуйте, печіть свідомо. Щодо всього іншого, то далі все в сирнику просто. Лиш нагадаю ще важливі основи основ: - УСІ інгредієнти для сирної маси мають бути кімнатної температури; - Після додавання яєць масу не збиваєте надто довго; - Не поспішаєте виймати сирник з форми. Спочатку вистигання, потім діставання. Тож нехай все вдається!