Якщо свіжих анчоусів у нас не купити, то мойву, свіжу або свіжоморожену знайти можна завжди. А так як за смаком ці риби схожі, не бачу причин чому неможна було б використовувати мойву для страви «анчоуси в оцті» (boquerones en vinagre), одну з розмаїття легендарних тапас (закусок) в іспанських барах. У мене дуже сильна ностальгія за Іспанією, в яку я час від часу повертаюсь, де короткий час пожила і я з чоловіком, де живуть дорогі нашій родині іспанці, котрі настільки близькі, що інакше як родиною їх називати не можемо. За Іспанією, в якій живуть добрі, сердечні та темпераментні люди, які знають як насолоджуватися життям. За Іспанією зі стравами, що не можуть залишити байдужим. І коли ця ностальгія стає нестерпною, тоді я готую іспанські страви, щоб хоч якось «перенестись» в атмосферу цієї чудової країни. Як правило, в Іспанії маринують такі анчоуси тільки з оцтом, часто суттєво довше ніж я, але щоб смак був більш гармонійним та ніжним, я замінюю частину оцту лимонним соком і не мариную в кислоті занадто довго. Оскільки, якщо занадто довго маринувати, риба вже не має щільної консистенції, а під дією оцту починає розлазитись. Як тільки риба вже побілішала, потрібно відціджувати та заливати олією. Кислота зробила свою справу, немов «готуючи» рибу. Так як у випадку з севіче. Традиційно анчоуси в оцті, маринують з часником та зеленню петрушки. Я більше люблю з ароматним гострим перцем пластівцями. Але можна звісно і без нього, просто з петрушкою. Найскладніше в цій страві – це почистити мойву не спотворивши її до неможливого. Хоч не все так складно як може здаватися, оскільки каркас дуже добре відходить від м’якуша, треба лише у потрібному місці зловити його. Нижче, в рецепті, я описала технологію чищення. Може дві перші рибки зіпсуєте, але як наловчитеся, все піде швидко та акуратно.