На численні прохання читачів нарешті виставляю рецепт цих неймовірно смачних величезних картопляних галушок з начинкою. Саме так їх можна охарактеризувати. Готувати їх просто, але клопітко. Та результат того вартий. Коли отримала першу заявку (а потім почали надходити ще й ще) - зніяковіла, адже в Литві не була, цепелінай (або цепелін) не їла в оригіналі. Довелося перечитати безліч рецептів в інтернеті. Надала перевагу англомовним джерелам, оскільки менший ризик неправильної інтерпретації рецепта (Згадайте який вигляд має салат «Цезар», піца або навіть рататуй в пострадянському просторі і Ви все зрозумієте). І ось, перечитала, поекспериментувала, і вивела якусь загальну формулу цепелінів, які завжди виходять так як треба (якщо дотримуватись технології). Приготувала! На щастя, чоловік, мій перший критик і натхненник, бував у Литві не раз, і їв цепелінай щоразу коли там був. З виразом обличчя знавця, запиваючи ці ситні ласощі пивом (це найкраще, чим можна їх запити), виголосив: «Як в Литві »! Радості моїй не було меж:-) І ось ділюся з Вами !!!!! Про технологію приготування цепелінай: - Деякі джерела рекомендують додавати вітамін С в сиру терту картоплю, щоб не темніла. Я надаю перевагу все робити швидко, і їсти темнуваті цепелінай, при цьому без будь-яких домішок. - В оригіналі, крохмаль зішкрібають з дна стікаючих картопляних соків, що утворюються при віджиманні. Але маючи досвід роботи з різними картопляними галушками, маю нахабність стверджувати, що сухий звичайний картопляний крохмаль використовувати менш ризиковано і він дає кращий результат. - І обов'язково обкачайте цепелінай, відразу як зліпили, в крохмалі. Цей крок дозволить зберегти їх цілими під час варіння, незалежно від сорту вашої картоплі. Але краще, щоб ця картопля була крохмалистою (такою, яка розварюється при варінні). Подавати зі смаженим беконом чи зі шкварками, справа Ваша:-)
Латвійські яблучні млинці - це одні з найсмачніших млинців до сніданку. Хоч і подібні вони до налисників, товщиною вони все ж таки млинці. Вони дуже ніжні, попри товщину і тішать рівномірними яблучними вкрапленнями. При тому, що печуться вони на вершках, завдяки тертим яблукам в тісті, млинці здаються майже невагомими. Й щедро посипаючи їх цукровою пудрою з корицею та поливаючи медом, як це роблять латвійці, можна не огледітись і з легкістю та апетитом з'їсти половину партії. Подібні млинці є і в німецькій і в голландській кухнях, але там вони дещо цупкіші і яблука не натираються, а ріжуться пластинками. В тісті присутня сода і оцет, які додаються окремо. Соду не потрібно "гасити", додаючи до тіста, потрібно забезпечити для неї трохи кислоти, щоб відбулась необхідна хімічна реакція. І краще, щоб вона відбувалась в тісті. Гасячи її прямо в ложці, ця реакція відбувається в ложці. Це теж пояснює, чому в радянських рецептах, де активно культивується міф "гасіння" соди в ложці, перед додаванням до тіста, завжди вказана чимала кількість соди, більша ніж вистачало б. Оскільки, коли її більша кількість, не вся встигає "загаситись" і реакція триває довше. В інших кухнях світу, де в рецептах теж використовується сода, я не зустрічала такого "гасіння", яке просто немає сенсу. При бажанні, можна замінити соду з оцтом 1 ч.л. розпушувача до тіста. Можна використати домашній розпушувач.